Чи це турецька їжа?

Читаю цілу «експертну» статтю якихось асоціацій ресторанів, їжі, турецької їжі, халяльної, туристичної їжі. Матінка Божа, я навіть не знала, що їх так багато. Вони їх що відкривали кожен для себе, для днів тижня, як труси та годин дня, як засоби гігієни? Так от, вся ця нечисть, пишучи про те, що центр міста Київ перетворюється на суцільний турецький ресторан, висловлюється за те, що передумовами для цього стали (читайте уважно, не втрачайте увагу):

1. Ностальгія українців за турецькою їжею. Турецькою, Карл! Начебто тому, що українці відпочиваючи в Туреччині, до неї звикли. Це до тієї їжі, яка у пляжних готелях усереднено європейська, бо інакше на той «ол інклюзів» ніхто не приїде з Європи, а це для турецьких операторів та для готелів катастрофа.

2. Заснування цих ресторанів братами-азербайджанцями, які можливо й не турки, але мають спільну з ними мову, кухню, щось там ще спільне мають, але на кухнях, скоріш за все, працюють таки турки, але це не точно, бо в цій «халяльній» статті пишуть лише про один дійсно турецький ресторан, який з українського ринку вже пішов, не витримавши конкуренції. А нащо вони про нього написали, я не знаю, питайте в тих асоціацій на кожний день та у авторів «статті». Я так і не зрозуміла, чому саме азербайджанці повинні стати фактором залучення нас з вами до тих ресторанів.

3. В рази збільшилося відвідування нашої країни арабами та турками, які йдуть саме в ці ресторани та «не платять чайових», а ресторани ці «здебільшого орієнтуються на туристів». Це я висмикую цитати, щоби ви зрозуміли про що стаття. Одразу відчувається, що потрібні українці, які мабуть будуть ті чайові платити, чи що? А йдуть вони в ці ресторани, бо їм відома ця кухня (турецька) та потрібна халяльна їжа. Йдуть сім’ями, але скоро закінчиться сезон й їх не стане. А як не стане, то прийдеться ресторан зачиняти? Тому потрібні українці, які «вже почали відвідувати ці ресторани» також, мабуть, щоби подивитися на арабів та турок? Але ж в подальшому араби та турки поїдуть додому й не повернуться.

Я вже в цьому своєму щоденнику з якогось приводу писала (а, згадала, там де було про «віртуальні бренди»), що бачила в Європі багато хвиль «нового» та незвичного й чула заяв, що час ресторанів закінчився, а виходить так, що хвилі стухають, а ресторани, як працювали, так і працюють. Так от, в Європі був такий період, бачила на власні очі – бум кебабних, халяльних та інших, причому прямо в серці багатьох міст, в тому числі й столиць. Знаєте чим закінчилося? Тим самим, що й з віртуальними брендами, а якісні місцеві ресторани залишилися й працюють, як і працювали.

До речі, привертаю вашу увагу до «публікації» «чеків» за їжу в статті. Подивіться на суму наведених «середніх» чеків. Це як у фастфуді (нічого не буду казати про якість їжі, бо не куштувала), та виникає питання: «Карл! А де економіка? Як же ж вони там виживають у центрі столиці, з самою дорогою орендою в Україні?». Й інше питання, нащо, пишучи про кухню, писати про середній чек? Це не реклама? Ні, Карл! Це вийшло випадково. До речі випадково написали, що в ті мінімальні кошти середнього чеку входить і кальян. А вони ж – азербайджанці, чи турки, чи араби, я вже плутаюсь, вони ж – профі кальянів, мабуть.

Наостанок: Знаєте звідки взялися ті «експерти» про яких я писала на початку й нащо вони потрібні? Взялися вони зі смітнику, а повинні додати значущості цій рекламній блювотині, щоби впевнити вас в професійності висновків та спонукати йти до тих ресторанів, що потерпають від нестачі відвідувачів, а знаходяться в центрі столиці й повинні нести величезні витрати на їх утримання.

Бажаю кращим з них залишитися в українській галузі та працювати поряд з іншими дійсними закладами. Ваша, антиманіпуляційна Солоха

our twitter our patreon