Віртуальні бренди

Солоха розслідує

Віртуальні бренди – це така нова «концепція» «ресторанів» швидкої їжі, яким не потрібні ні ресторани (з їхнім місцем знаходження), ні кухні (які працюють у зв’язці офіціанти-кухарі), ні висновки гігієни та аудиту (що перевіряють публічний заклад на предмет чистоти та безпеки), ні вивіски (та дозволи й проекти для них), ні літні тераси (з тими ж проектами та іншим), ні нейтральні меблі, ані посуд, ані навчений персонал, ні юристи, ні касові апарати, ні постачальники, ні ліцензія на спиртне. Нічого не потрібно, лише «хмарна» кухня (якась брудна фігня з невідомо яким обладнанням), «постачальники» напівфабрикатів, «кухарі»-розігрівальники цих напівфабрикатів та доставщики з брудними руками, сумками, шортами, вєліко-мопедами, яким навіть нема де руки помити та поссяти, не говорячи вже про інше, більш значуще.

Тим, хто це їсть дуже зручно користуватися переліком «блюд» в смартфоні – це такі віртуальні відвідувачі «віртуальних брендів». До того ж так приваблює можливість самостійного формування «блюда». Це вам не гастро-ресторан, тут захотів переформатував собі «салат», «суп», «гарнір», «соус». Їм (цим примарним брендам) пофігу, що куди тобі сипонути. В них є все окремо – тобі так треба, то на тобі, зсипали докупи, додали хімії й отрути, щоби не псувалося, та щоб прибити всі патогени, викликати залежність, додати «смаку» й відправили «замовлення» з доставником, який ані рук не миє, ані медичну перевірку не проходить. Їжте «на здоров’я».

Це дуже спокусливий бізнес, який дозволяє бути невловимим й безкарним. Придумав «новий ресторан», побачивши у «постачальника» нову лінійку заморожених напівфабрикатів, додав в «меню» аплікації замовлення цю лінійку, встановив ціну, нижче ніж у віртуального конкурента чи в схожому гастро-закладі й продаєш, поки не вмерло пара-тройка клієнтів чи впала «популярність» цієї лінійки – бо ціна ціною, але фото «блюда» та його смак й вид, після отримання – це дві великі різниці, як кажуть в Одесі. Потім цей «ресторан» закрив, відкрив новий. Витрати мізерні, «вихлоп» величезний. Наступили на хвіст, переніс «хмарну» кухню в інше місце – бізнес практично невмирущий.

Ми готуємося відкрити один заклад з нашої німецької концепції в Києві, чекаючи поки закінчаться обмеження коронавірусні, щоб виїхати на місцевість, порахувати оточення (оренду, витрати, лояльну аудиторію тощо) і постійно стикаємося з приміщеннями, звідки повиїжджали ці примарні кухні. Ти б це бачив, цей бруд, цей безлад, комах, гризунів. Як сказав один британський лікар, учасник експерименту вбивства себе фаст-фудом, (про фаст-фуд) – я не можу говорити про це й бачити це без сліз, десь так приблизно.

Ваша зла й непримарна Солоха