7 tastes 📻 radio

Зробили дослідження в Сполучених Штатах й оцінили кількість всіх цих "віртуальних брендів", "примарних кухонь" сотні тисяч, тільки тих, що відомі, є в якихось додатках, в службах доставки. А є ж такі, що працюють (блін, як писати це слово стосовно цих хімічних виробництв?) зовсім в тіні, обслуговуючи інші примарні "бренди" та "кухні". Уявляєте собі глибину проблеми? Ми поспілкувалися між собою та зробили для себе такий висновок: "Їх кількість збільшується, бо основні гравці цієї гидоти зрозуміли, що час вийшов й косметикою, на кшталт "Відмовляємося від інгредієнтів" вже не відбутися". Отож й пішли в ту "тінь", де не виловиш та й ще накладні витрати в рази менші. До слова, тут сталася катастрофа в сусідній країні теж постсовєцькій. Ця катастрофа начебто немає відношення до цієї теми, але яскраво свідчить, що відбувається в царині "промислової" неїжі. В декількох притулках тварин, які отримують корми від одн...

Експерти (насправді лобісти) питають чи не являються так звані віртуальні бренди новими можливостями для франчайзингу? Це вони не в себе питають і не в вас. Це вони таким чином спонукають ідіотів, що не хочуть розробляти власну концепцію, будувати свій заклад, отримати "дозвіл" на роботу "темної" кухні, що буде фастфудом, але ще з меншою вразливістю, ніж звичайний фастфуд, який має логістику, місце продажу, лінію видачи та контролю замовлень — деякі притаманні звичайному ресторану риси. Натомість пропонується фігня, яка поза будь-яким контролем та поза будь-якою  відповідальністю. Ну, так і повинно було статися, бо вже зрозуміло, що ера фастфуду закінчується, то й з'являється щось нове, ще гірше за той фастфуд. Ваші 7 смаків. Гарного вам дня, не віртуального our twitter our patreon

Солоха розслідує Віртуальні бренди – це така нова «концепція» «ресторанів» швидкої їжі, яким не потрібні ні ресторани (з їхнім місцем знаходження), ні кухні (які працюють у зв’язці офіціанти-кухарі), ні висновки гігієни та аудиту (що перевіряють публічний заклад на предмет чистоти та безпеки), ні вивіски (та дозволи й проекти для них), ні літні тераси (з тими ж проектами та іншим), ні нейтральні меблі, ані посуд, ані навчений персонал, ні юристи, ні касові апарати, ні постачальники, ні ліцензія на спиртне. Нічого не потрібно, лише «хмарна» кухня (якась брудна фігня з невідомо яким обладнанням), «постачальники» напівфабрикатів, «кухарі»-розігрівальники цих напівфабрикатів та доставщики з брудними руками, сумками, шортами, вєліко-мопедами, яким навіть нема де руки помити та поссяти, не говорячи вже про інше, більш значуще. Тим, хто це їсть дуже зручно користуватися переліком «блюд» в смартфоні – це такі віртуальні відвідувачі «віртуальних брендів». До того ж так приваблює можливість...