Не дуже тихе місце

Коли ми кажемо людям, які до нас звертаються за допомогою, що потрібно відпрацювати концепцію майбутнього закладу. Під цю концепцію, визначити аудиторію, а краще аудиторію знайти раніше (визначившись з її уподобаннями і вимогами), а вже потім створювати концепцію і спосіб просування закладу для цієї аудиторії. На базі концепції проробляти меню, рахувати кости, звірятися з потоком відвідувачів (розрахунками потенційних гостей), щоби розуміти, скільки потрібно продати, а скільки насправді продасться. Щоби побачити чи «вистрелить» справа. То ми маємо на увазі, що потім точно знадобиться знайти найліпше місце для закладу в місцині де накопичується потенційна аудиторія (отак все пов’язано між собою). І це повинно бути місце-місце-місце, а не якась тиха, болотяна заводь.

Але не завжди. От, наприклад, у випадку «Тихого місця» Мартиненка (дивитися друге фото), дуже непоганий працюючий варіант – знаходження не в самому вирі і потоці людей. Попри те, це працює тільки тоді, коли конкуренція навкруги мінімальна, або відсутня взагалі. Тоді відвідувачі, гості прийдуть навіть якщо кафе знаходиться далі двох кварталів. Ми знаємо подібний варіант і з достатньою конкуренцією. Правда, в тому варіанті смаколики й їжу готує кафе, а не продає куплене ультра-оброблене лайно (вибачте, не втрималися, бо це ні їсти не можна, ні продавати людям).