Хто кого не хоче

Не втрималася. Тут український міністр іноземних справ заявив, що він вже втомився від того, що Європа «тримає Україну на гачку реформ» а насправді не готова її приймати в ЄС. Начебто коли вони (мабуть мається на увазі українська влада) питають, що ще робити, щоби Україну прийняли до ЄС, їм кажуть «Працюйте ще».

Заявляю, як людина, яка працювала в Європі й в Україні: «Це – брехня!». Жодних нормальних реформ, які б стали відчутні в Україні, саме українцям, не зроблено, тому панове й «працюйте». Це така ввічлива форма оцього речення: «Йдіть нахер, якщо не розумієте, що треба робити!». Далі читаймо та відмічаємо в себе, що є, а чого немає в нас.

Перелік тих вимог, про які каже ЄС, та не чує ця відлюдькувата влада дуже простий й називається Copenhagen criteria (Копенгагенськими критеріями):

1. Географічний критерій. Будь яка країна, що знаходиться в Європі (географічно) може подати заявку на вступ до ЄС.

2. Політичні критерії, серед яких демократія, коли всі громадяни мають змогу на рівних засадах брати участь в прийнятті політичних рішень на всіх рівнях, виборність влади з таємним голосуванням, вільне створення партій, справедливий та рівний доступ до вільної преси, вільні (незалежні) профспілки, свобода власної думки, законодавчих обмежень виконавчих повноважень влади та вільний доступ до суддів, незалежно від цієї виконавчої влади.

Хай би сам міністр відповів, хоч щось з цього політичного критерію реалізовано? Та жодного разу ні, бо кожний крок в бік їх виконання, позбавляє цю совкову владу влади, вибачте за тавтологію. Та хоч щоб якось зупиняти скочування цієї влади в прірву авторитаризму, народу приходиться кожного разу виходити на Майдан. Пішли далі: верховенство права, коли повноваження цієї влади можуть здійснювати лише у відповідності до законів прийнятих в установленому порядку. Цей принцип захищає народ від свавілля влади.

Якщо коротко, то скажіть собі та цьому втомленому від ЄС міністру: «Це так?» жодного разу ні. Практично всі дії нашої влади, з якими ми стикаємося кожного дня легко умішуються в визначення «беззаконня», чи ні? Йдемо далі: права людини, права, якими володіє кожен з нас, що належать кожному. Такі права є невід'ємними, що означає, що такі права не можуть бути передані, надані, обмежені, обмінені або продані (це, наприклад, стосується того, що не можна продати себе в рабство). Тут і право на життя, право на притягнення до кримінальної відповідальності лише за законом, що діяли на момент правопорушення, право бути вільним від рабства та право бути позбавленим катувань.

Давайте не будемо ходити далеко та згадаємо про катування у ВСІХ відділках поліції, згадаємо «підозрюваних» у справі Шеремета, яких без жодних доказів катують до сих пір та позбавили права на свободу та на справедливий суд. Е-гей, міністре, тобі це відомо? Так це лише про тих, про яких ми чуємо з інформації ЗМІ, а скільки таких, про яких ми не знаємо? Насправді знаємо, бо вони всі в наших сім’ях, або ж у сім’ях наших рідних чи знайомих. До того ж, цей під-критерій вимагає від влади змінити законодавство, державні служби та судову систему (цей наш сором) у відповідності до Загальної декларації прав людини Організації Об'єднаних Націй. Це зроблено. Ага-ж, а як же ж. Вони ж втомилися та сіли перепочити. До речі, ви б хотіли йти в цей український суд за захистом своїх прав. Ні?! Так йдіть й кажіть цьому міністру, не бурчіть на лавці біля дому.

Далі: повага та захист меншин, коли ці меншини повинні мати можливість зберігати свою самобутню культуру та практику, включаючи свою мову (наскільки це не суперечить правам інших людей, демократичним процедурам та верховенству права), не зазнаючи жодної дискримінації. В нас кримські татари лише через війну й тільки нещодавно отримали державне визнання, та слава Богу, й інші меншини отримали свій закон, що захищає їх мови.

3. Економічні критерії, за якими нам потрібна функціонуюча ринкова економіка. В нас ринкова економіка? Вибачте, якщо хтось так вважає, то він не розуміє, що ринкова економіка передбачає рівність (конкурентність) засад в бізнесі без жодного впливу та протекціонізму держави. Хіба це в нас так? Звісно ж ні. Ти, встаючи сьогодні з ліжка, не знаєш чим для тебе закінчиться той день, чи прийде державний хабарник до тебе, вірніше не так, відомо, що прийде, не відомо лише коли він це зробить, щоби знищити твою мікроекономіку. Або ж іноземний інвестор (почитайте свіжі заяви Президентки братньої Естонії), в якого рекетнули бізнес, дійшов до останнього Європейського судочинства, а бізнес йому не повертають, чи прийшов в Україну будувати бізнес, а йому кажуть, що «якщо хочеш, щоби все було Ок, поділися акціями». Це нормально, це нас тримають «на гачку реформ», от упирі.

4. Приведення законодавства у відповідність до європейського. Це до речі отой договір про Асоціацію з ЄС. Спитайте в того міністра, а краще в тих, хто в них там займається його «імплементацією», на скільки відсотків вони привели все в державній владі України у відповідність з європейськими нормами. А краще не питайте, бо це не має значення, бо потрібна повна, а не відсоткова відповідність. Але вони цього не роблять, бо вони ж «втомилися». Втомився? Йди геть з влади, тобі там нічого робити.

Ваша зла, європейська та українська Солоха

our twitter our patreon